Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних i кримінальних справ оприлюднив рекомендаційні роз'яснення «Про деякі питання здійснення кримінального провадження в суді першої інстанції судом присяжних». Як повідомили виданню «Закон і Бізнес» у ВССУ, текст інформаційного листа також розміщено в розділі «Узагальнення судової практики» на сайті суду.
У документі зокрема ідеться про формування оновлених списків присяжних та строк їх повноважень. Також розглянуто особливості участі присяжних в окремих категоріях кримінальних справ.
Судова палата у кримінальних справах ВССУ, здійснивши системний аналіз нормативно-правових актів, звертає увагу на те, що:
- аналіз чинних процесуальних кодифікованих актів свідчить про те, що можливість залучення до здійснення правосуддя громадян України як присяжних передбачено нині лише в Кримінальному процесуальному кодексі Україні (далі - КПК). Іншими словами, передбачена цим Законом необхідність формування списку присяжних не зумовлює розширення їх функцій, юридичне поле їх діяльності й надалі залишається винятково кримінальним;
- Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК) передбачає утворення складу суду для розгляду окремих категорій справ за участю народних засідателів (ч. 2 ст. 18, ч. 4 ст. 234 ЦПК). Законодавчо можливість заміни статусу «народного засідателя» на «присяжного» не передбачена. У зв’язку із цим формування оновлених списків присяжних, тобто формування таких списків з можливістю включати до переліку присяжних громадян, обраних народними засідателями, жодним чином не сприяє вирішенню ситуації, що склалася в цивільному судочинстві. Зазначимо, що народні засідателі (на відміну від присяжних) обиралися безстроково, водночас дія повноважень останніх (присяжних) обмежувалась двома роками (нині строк їх повноважень становить три роки);
- процедура формування списків присяжних (списки мають бути сформовані протягом шести місяців з дня набрання Законом чинності (п. 37 розділу XII ЗУ від 02 червня 2016 року)) закріплена у главі 3 розділу III «Судді та присяжні» цього Закону;
- Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата зазначав, що закони та інші нормативно-правові акти не мають з зворотної дії у часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими правовими актами чинності. Закріплення в ст. 58 Конституції України цього принципу є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави, стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи нормативно-правового акта. Аналогічну думку Конституційний Суд України висловив у рішеннях від 09 лютого 1999 року № 1-рп у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів; від 19 квітня 2000 року № 6-рп у справі про зворотну дію кримінального закону в часі та в рішенні від 5 квітня 2001 року № З-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих атів України» (справа про податки).
Рекомендаційні роз’яснення підготовлено заступником Голови ВССУ Кравченком С.І. та начальником відділу забезпечення діяльності заступника Голови Слуцькою Т.І., розглянуто, обговорено та затверджено на нараді судової палати у кримінальних справах 18 січня 2017 року.
_03_03.png)
