Процесуальні документи, які підтверджують повноваження в певної особи, не є доказами — ВС

Суд касаційної інстанції може самостійно перевірити процесуальні документи, які стосуються наявності у слідчого чи прокурора повноважень на здійснення певних процесуальних дій у разі надання таких документів під час касаційного перегляду.

Такого висновку дійшла об’єднана палата Касаційного кримінального суду, залишаючи без змін вирок ВАКС у справі №349/508/16-к.

У цій справі суди попередніх інстанцій визнали винуватими й засудили обвинуваченого за ч.3 ст.368 КК до позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади, окрім виборних, на строк 3 роки, з конфіскацією майна та обвинувачену за ч.5 ст.27 — ч.3 ст.368 КК до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займатися адвокатською діяльністю на строк 2 роки з конфіскацією майна.

У касаційній скарзі сторона захисту ставила під сумнів законність проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, оскільки до обвинувального акта не були долучені постанови прокурора про визначення групи прокурорів. Натомість копії таких постанов сторона обвинувачення надала касаційному суду.

Суд наголосив, що процесуальні підстави і

повноваження на здійснення НСРД не є доказами у кримінальному провадженні. Тобто необхідно чітко відрізняти докази у кримінальному провадженні і процесуальні підстави для їхнього отримання чи проведення слідчих (розшукових) гласних чи негласних дій.

ОП ККС указала, що процесуальні документи, які підтверджують наявність повноважень у певної особи, не є доказами у провадженні. Тому суд касаційної інстанції може перевірити наявність повноважень у слідчого, прокурора на проведення ними тих чи інших процесуальних дій у цьому провадженні на підставі наданих прокурором документів.

ОП ККС зауважила, що наявність у прокурора чи слідчого відповідних повноважень у кримінальному провадженні не залежить від того, суд якої інстанції перевірить відповідні процесуальні документи. Адже оцінка судом наявності чи відсутності повноважень є ретроспективною, оскільки певні повноваження мали бути у прокурора на певному етапі руху кримінального провадження.

Якщо стороною обвинувачення відповідні процесуальні підстави долучено на стадії касаційного розгляду і сторона захисту має можливість ознайомитися із відповідними процесуальними рішеннями, висловити свої міркування щодо них, то суд касаційної інстанції має повноваження оцінити обґрунтованість доводів сторони захисту про здійснення досудового розслідування неуповноваженими особами, про недопустимість доказів на цій підставі.

Тому підстав для визнання недопустимими результатів НСРД з мотивів порушення положень ст.290 КПК Суд не вбачає.