Подання заяви про залишення позову без розгляду не може свідчити про необґрунтовані дії позивача

 Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не може свідчити про необґрунтовані дії позивача, які б були підставою для компенсації судових витрат

Відповідно до ч. 3 ст. 89 ЦПК України у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.  

Апеляційний суд, стягуючи судові витрати, понесені відповідачем за проведення судово-почеркознавчої експертизи, виходив із того, що позивач після проведення експертизи подав заяву про залишення його позову без розгляду, а, отже, вчинив необґрунтовані дії.  

Колегія суддів ВССУ не погодилась з таким висновком суду, вказавши на таке.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача – це форма закінчення справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія – це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, що не містить обмежень у його реалізації. Крім того, звернення до суду з позовом є суб’єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Таким чином, за змістом ч. 3 ст. 89 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов’язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду – встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред’явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету – ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. 

Із повним текстом ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у цій справі (№6-15926 св 15) можна буде ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Джерело: sc.gov.ua