Питання аліментів

 В ст. 180 Сімейного кодексу закріплено обов’язок батьків утримувати дитину до повноліття. І це  поширюється на двох батьків: як на маму, так і на тата, в залежності від проживання дитини з одним з них.

Сімейний кодекс надає вичерпний перелік осіб, які мають право на аліменти:

- Вагітна дружина - аліменти сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду на підставі ст. 84 СК незалежно від матеріального становища чоловіка;

- Дружина / чоловік, з якої / яким проживає дитина - до досягнення дитиною 3 років, а якщо дитина має

вади фізичного або психологічного розвитку, то до досягнення нею 6 років, незалежно від матеріального становища другого з батьків;

- Один з подружжя, в т. ч. працездатний, проживає і піклується про дитину-інваліда, яка не може обходитися без постійного нагляду - за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання надається на весь час проживання з дитиною-інвалідом і опіки над ним незалежно від матеріального становища того з батьків, з яким проживає така дитина. Розмір аліментів у цьому випадку встановлюється судом;

- Жінка / чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, в разі проживання з нею / ним спільну дитину;

- Повнолітні діти віком до 23 років, які продовжують навчання та потребують матеріальної допомоги - до закінчення навчання;

- Діти та непрацездатні повнолітні діти мають право на аліменти від інших членів сім'ї та родичів у випадку, якщо у них немає батьків.

Основою для аліментів може бути договір між батьками про плату, рішення суду, постанова державного виконавця, заява платника аліментів.

Договір між батьками про сплату аліментів на дитину укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. При цьому сторони самостійно визначають розмір аліментів і строки їх виплати. Розірваний такий договір може бути у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно з дозволу органів опіки та піклування. У цьому випадку відповідний договір підлягає державній реєстрації.

За рішенням суду розмір і порядок сплати аліментів встановлюється на підставі позову зацікавленої сторони у розмірі частини доходу матері / батька дитини. Так говорить ст. 183 Сімейного кодексу, якою не передбачено конкретний розмір аліментів - рішення про це приймає суд. При цьому, згідно ст. 181 СК, мінімальний розмір аліментів не може бути менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку за винятком випадків, передбачених ст. 184 Сімейного кодексу, коли аліменти визначаються в твердій грошовій сумі. Разом з тим, згідно ст. 128 КЗпП і п. 4 ст. 70 Закону «Про виконавче провадження», утримання аліментів на неповнолітніх дітей із заробітної плати не може перевищувати 70%.

Якщо платник аліментів має нерегулярний, періодичний дохід, частину його одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення при встановленні розміру аліментів, їх розмір за заявою платника або одержувача може бути визначений судом у твердій грошовій сумі, яка підлягає індексації згідно чинному законодавству. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу, дитині призначається державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, а також наявність у платника інших дітей і утриманців.

З яких доходів утримуються аліменти

Аліменти утримуються з таких видів доходу: основної заробітної плати і зарплати за сумісництвом; всіх видів доплат і надбавок до заробітної плати, грошових та натуральних премій; заробітної плати, яка зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану відпустку протягом декількох років; винагороди за загальним річним результатами роботи підприємств і організацій; гонорарів, що виплачуються штатним і позаштатним літературним працівникам газет, журналів;

одноразової винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років, оплати за понаднормову роботу, роботу у святкові, неробочі та вихідні дні; допомоги по безробіттю, доплат до допомоги по державному соцстрахування, що виплачуються за рахунок підприємств; сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв'язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва; стипендій, виплачуваних студентам в період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів і слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; інших видів заробітку, зазначених у п. 1 постанови КМУ № 146 від 26.02.1993.

Але аліменти не утримуються з вихідної допомоги при звільненні і сум неоподаткованого розміру матеріальної допомоги; компенсації працівникові за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа при звільненні одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років; допомоги на лікування та у зв'язку з вагітністю та пологами; компенсаційних виплат при відрядженнях і переведенні на роботу в іншу місцевість; матеріальної допомоги осіб, які втратили право на допомогу по безробіттю;одноразової допомоги при народженні дитини; державної допомоги на поховання; допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку; допомоги по тимчасовій непрацездатності, по догляду за хворою дитиною віком до 14 років; допомоги та соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та на дітей-інвалідів.

Аліменти частіше утримуються примусово, ніж сплачуються одним з батьків добровільно.

Добросовісний платник самостійно перераховує або передає гроші одержувачу у спосіб, визначений у договорі про сплату аліментів або в рішенні суду, або подає заяву до бухгалтерії про утримання з нього аліментів у певній сумі та перерахування їх одержувачу за вказаними реквізитами. При звільненні працівника, який сплачував аліменти добровільно на підставі поданої заяви, відрахування аліментів припиняється, і бухгалтерія повідомляє про це одержувача. Утримання аліментів поновлюється при наданні відповідної заяви на новому місці роботи платника.

Примусове стягнення відбувається в разі відмови від добровільного виконання умов договору або за рішенням суду. У першому випадку суд приймає рішення про стягнення суми боргу на підставі наказного провадження і на вимогу одержувача аліментів видає виконавчий лист, у другому виноситься рішення про присудження аліментів. Бухгалтерія підприємства, де працює горе-батько, перераховує аліменти один раз на місяць (з першої частини заробітної плати аліменти не утримуються) не пізніше, ніж в 3-денний строк з дня виплати заробітної плати працівнику.

Виплата сум аліментів може здійснюватися трьома способами

1. Через касу підприємства одержувачу аліментів при пред'явленні паспорта або іншій особі на підставі довіреності, підтвердженням чого буде служити видатковий касовий ордер.

2. Шляхом здійснення безготівкового грошового переказу на рахунок одержувача, а за рішенням суду - на особистий рахунок дитини, відкритий у відділенні Ощадбанку (це пряма вимога п. 3 ст. 193 Сімейного кодексу). В даному випадку підтверджуючим документом перерахування грошей одержувачу буде платіжне доручення і виписка банку.

3. Поштовим переказом за рахунок платника аліментів, підтвердженням чого буде поштова квитанція.