ВККС опублікувала висновок ОБСЄ щодо закону "Про судоустрій і статус суддів"

Вища кваліфікаційна комісія суддів України на  своєму сайті опублікувала висновок ОБСЄ щодо Закону України "Про судоустрій і статус суддів", котрий був прийнятий Верховною Радою України другого червня 2016 року.

Висновок готувався у відповідь на лист Вищого адміністративного суду України з проханням здійснити аналіз Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року та лист від ВККС України з проханням надати експертні рекомендації з питань, що стосуються правових норм діяльності Громадської ради доброчесності.

У Висновку зазначається, що головна увага експертів зверталася на положення, які потребують перегляду чи удосконалення, а надані рекомендації ґрунтуються на міжнародних стандартах щодо незалежності суддів, а також на відповідних зобов'язаннях у межах ОБСЄ. 

Відтак, для забезпечення більшої відповідності норм Закону міжнародним стандартам у галузі прав людини та зобов'язанням держав-учасниць ОБСЄ з питань людського виміру, ОБСЄ/БДІПЛ (Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ) надає наступні ключові рекомендації: 

- запровадити механізм, що дозволяв би оскарження до Великої Палати (Верховного Суду) лише у тих справах, що стосуються принципових питань або мають особливу суспільну вагу, або коли заявник зазнав кричущої несправедливості [параграф 36];

-  передбачити, що у разі оскарження рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді, ухваленого як передбачено в п. 20 Прикінцевих і перехідних положень Закону (або звільнення в результаті дисциплінарного провадження відповідно до частини 2 Статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя"), Верховний Суд може розглянути відповідну справу по суті; [параграфи 58 та 88];

- встановити, що голова суду не може здійснювати повноваження слідчого судді на етапі досудового провадження, та внести відповідні зміни до Кримінального процесуального кодексу; [параграфи 24-25];

- чітко зазначити в Законі чи відповідному підзаконному акті, що результати письмового й усного оцінювання діючого судді, на відміну від результатів оцінювання кандидата на посаду судді, мають залишатися конфіденційними; [параграфи 61-62];

- переглянути положення про створення Громадської ради доброчесності та зважити доцільність використання інших способів залучення представників громадянського суспільства до процесу оцінювання суддів або ж суттєво реформувати Громадську раду, встановивши, як мінімум, що вона відіграє лише дорадчу роль та що оцінюваний суддя має право пояснити/захистити свою позицію на засіданні Громадської ради; [параграфи 68-76 та 80];

- внести зміни до Статті 106 Закону, обмеживши перелік підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності умисними діями або діями внаслідок грубої (очевидної) недбалості, виключивши посилання на недотримання етичних норм як підставу для притягнення до дисциплінарної відповідальності та прояснивши, що рішення ЄСПЛ може, залежно від обставин, призвести до відкриття дисциплінарного провадження, проте не відміняє необхідності такого провадження; [параграфи 83, 87 та 89];

- запровадити норми, що забезпечують урахування відносного представництва жінок і чоловіків у ході призначення суддів та призначення до різних представницьких і спеціалізованих органів у судовій системі; [параграф 91].

Разом з тим, аналізуючи загальні принципи закону, експерти рекомендують переглянути частину 5 Статті 6, мотивуючи це тим, що у частині 5 Статті 6 йдеться про суддівське самоврядування, яке діє, зокрема, для захисту професійних інтересів суддів. Професійні інтереси суддів, звісно, викликають законне занепокоєння, проте міжнародним стандартам більше відповідало б положення про те, що суддівське самоврядування діє для захисту як незалежності суддів, так і незалежності судової системи в цілому, як це передбачено частиною 4(2) Статті 126 Закону. 

З повним текстом висновку можна ознайомитись тут .