Березнегуватським районним судом Миколаївської області 04 вересня 2020 року ухвалено вирок громадянину Б. у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України, яким визнано винуватим у вчинені злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України і призначено покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.
21 травня 2020 року громадянин Б. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у приміщенні літньої кухні будинку № 10 розташованого по вул. П. в смт.Березнегувате Миколаївської області, де він тимчасово проживав, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин наніс співмешканці Б. три удари по голові дерев'яною ручкою від сокири, яку він попередньо взяв біля кухонної плити. Вказаними умисними діями обвинувачений Б. спричинив потрепілій Б. рани в ділянці голови, масивні крововиливи у м'які покрови голови, вдавлений перелом кісток склепіння черепу (клінічно) крововилив під павутинну оболонку у скроневій долі півкулі головного мозку, тобто тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння. 22 травня 2020 року Б. було доставлено до лікарні. 27 травня 2020 року внаслідок отриманих тілесних ушкоджень Б. померла в Миколаївській лікарні швидкої медичної допомоги.
Обвинувачений Б. свою вину у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України фактично визнав частково.
Суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого Б. у вчиненні інкримінованого йому злочину (кримінального правопорушення) є доведеною та кваліфікує його дії за ч.2 ст.121 КК України — як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Судом встановлено, що обвинувачений на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин наніс потерпілій дерев'яною ручкою від сокири з металевим клином три удари по голові. За висновками судово – медичних експертиз наявних у матеріалах кримінального провадження, зокрема висновку експерта № 1486 від 20 липня 2020 року спричиненні потерпілій тілесні ушкодження, а саме рани в лівій та правій ділянках волосистої частини голови, масивний крововилив у м'які покрови голови, вдавлений перелом кісток склепіння черепа (клінічно), крововиливи під тверду мозкову оболонку справа та зліва (клінічно) та під павутинну оболонку у скроневій долі правої півкулі головного мозку – знаходяться у прямому причинному зв'язку зі смертю потерпілої. Тобто характер ударів та локалізація отриманих Б. тілесних ушкоджень вказують на те, що удари обвинуваченого не були випадковими, а навпаки наносились неодноразово у життєво важливий орган – по голові, та продовжувались після того як потерпіла присіла на підлогу і опустила руки, та припинились після втрати нею свідомості, що виключає можливість характеризувати дії обвинуваченого як необережні.
Доводи захисника про спричиненні потерпілій тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони суд відхилив як безпідставні, оскільки зі змісту показань обвинуваченого не вбачається, що потрепіла Б. застосовувала до нього таку фізичну силу або вчиняла інші активні, агресивні дії, що могли б становити реальну загрозу життю або здоров'ю обвинуваченого. Що свідчить про відсутність акту суспільно небезпечного посягання зі сторони потерпілої, який би за своїми об'єктивними ознаками міг створити реальну та безпосередню загрозу заподіяння шкоди для обвинуваченого, що в свою чергу могло викликати у останнього невідкладну необхідність у заподіянні шкоди потерпілій. За таких обставин, немає підстав вважати, що обвинувачений, цілеспрямовано використовуючи палицю від сокири, та завдаючи нею потерпілій удари з силою по голові, перебував у стані оборони та діяв з перевищенням її меж. Натомість вчинення таких дій обвинуваченим на думку суду свідчить про те, що він бажав заподіяти Б. тілесні ушкодження та діяв з відповідним умислом.
Вивченням особи обвинуваченого Б. судом встановлено, що він зареєстрований по вул. ...буд. № в смт.Березнегувате Миколаївської області, однак фактично проживає за адресою вул. буд. № с.М. Березнегуватського району Миколаївської області, за місцем проживання характеризується посередньо, оскільки під впливом алкоголю проявляє агресію, схильний до порушення громадського порядку, однак до адміністративної відповідальності не притягався, на адміністративних комісіях виконавчого комітету Березнегуватської селищної ради не розглядався, скарг на нього не надходило, до кримінальної відповідальності не притягався, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому Б. судом встановлено не було. Обставиною що обтяжує покарання обвинуваченому є вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння. Оскільки така обставина була викладена в обвинувальному акті та під час судового розгляду буда доведена як показами самого обвинуваченого Б., який показав, що того дня вживав спиртне, показами свідка Ю. який при спілкуванні напередодні з обвинуваченим відчував від нього запах алкоголю, та даними зазначеними у листі головного лікаря КНП «Березнегуватська ЦРЛ» від 20.07.2020 року № 867 за якими у крові Б. було виявлено етанол в концентрації 1,32 %. Разом з тим, оскільки така обставина як тяжкі наслідки, завданні злочином, якими в даній справі є смерть потерпілої, передбачена у санкції ч.2 ст.121 КК України як така що впливає на його кваліфікацію, вказана обставина не враховується судом як така що обтяжує покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка здійснила кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченим Б. злочину, який є тяжким злочином, особу обвинуваченого, відсутність пом'якшуючих вину обставин та наявність обтяжуючої вину обставини, конкретні обставини вчиненого злочину, ступінь тяжкості наслідків, які настали в результаті його вчинення, невжиття обвинуваченим заходів для вчасного отримання Б. медичної допомоги, думку потерпілого який наполягав на його суворому покаранні, суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання в межах санкції ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі.
Обвинувачений Б. не погоджуючись з вироком Березнегуватського районного суду від 04 вересня 2020 року, яким його визнано винуватим у вчинені злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України і призначено покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі, подав апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду.
11 лютого 2021 року Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах, апеляційну скаргу обвинуваченого Б. залишив без задоволення, а вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 04 вересня 2020 року щодо Б, залишив без змін.
_03_03.png)
