Щодо направлення працівника для підвищення кваліфікації у період щорічної відпустки

Статтею 122 КЗпП визначено, що при направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством. Такі виплати регламентовані постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97 р. № 695 «Про гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» (далі — Постанова № 695).

Пунктом 1 Постанови № 695 для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки і навчання інших професій з відривом від виробництва, передбачаються такі мінімальні державні гарантії: збереження середньої заробітної плати, оплата вартості проїзду працівника до місця навчання і назад; виплата добових за кожний день перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень за основним місцем роботи.

Положення Постанови № 695 не містять виключень щодо встановлення працівникам, які направляються для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва, вказаних вище мінімальних державних гарантій.

Водночас якщо працівник навчається дистанційно і не має витрат на оплату проїзду до місця навчання чи наймання житла, то відповідне відшкодування таких витрат, у тому числі виплата добових, на нашу думку, не здійснюється. Водночас у разі, якщо працівник підтвердить відповідні витрати, то гарантії, передбачені Постановою № 695, мають бути забезпечені.

<...> Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах, організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», яким затверджено Типову форму Табеля обліку використання робочого часу № П-5 (далі — Форма). Підставою для внесення до Форми того чи іншого коду причин неявок на роботу є: накази (розпорядження) роботодавця щодо направлення у відрядження, про відпустку, листки непрацездатності тощо. Тому наказ (розпорядження) про направлення працівника на курси підвищення кваліфікації з відривом від виробництва є підставою для внесення до Форми відповідної відмітки, наприклад, — «ін» (інший невідпрацьований час, передбачений законодавством). Водночас години роботи позначаються буквеним кодом «р», а період відпустки — «в». Тому, зважаючи на різний порядок обліку та оплати в наведених випадках відповідних періодів, вважаємо недоцільним направлення роботодавцем працівника на навчання для підвищення кваліфікації у період його щорічної відпустки.

Слід зауважити, що використання щорічної відпустки працівником є реалізацією його права на відпочинок, що має на меті відновлення працездатності, задоволення власних потреб та інтересів. У зв’язку з цим вважаємо, що він не зобов’язаний у цей період проходити навчання за направленням роботодавця.

Водночас оскільки працівник має право використовувати відпустку на власний розсуд, то факт перебування працівника у щорічній відпустці не може бути перешкодою (забороною) для нього проходити підвищення кваліфікації. <...>