Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Одним з проблемних питань залишається доступ громадян до правосуддя, якщо у суді, куди вони звернулися за захистом своїх прав, відсутні судді. В результаті особа, яка звертається до суду з позовом, заявою або скаргою, позбавляється свого конституційного права на судовий захист. Відповідно, актуальним є питання передачі справи з одного суду до іншого, якщо неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи.
Як раніше повідомляло керівництво Верховного Суду на брифінгу, наразі у трьох місцевих судах, що знаходяться на підконтрольній Україні території, відсутні судді. У багатьох судах залишилося 1-2 судді, а з урахуванням тенденції збільшення кількості заяв суддів про вихід у відставку, кадровий дефіцит буде лише зростати, отже, і кількість судів, які припинять здійснення правосуддя.
Особливо гостро питання стоїть для невідкладних справ, які розглядаються у порядку цивільного судочинства. Зокрема це поміщення особи до психіатричного закладу, продовження дозволу на тримання у такому закладі, забезпечувальні, обмежувальні заходи, справи, де стислі строки, зокрема, стосовно викрадення дітей, справи, де застосовуються конвенційні норми.
Ситуація загрожує реалізації закріпленого у Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ людини до правосуддя.
Цікаво, що проблема стосовно передачі таких справ існує з 2014 року. Однак на неї роками не звертає увагу законодавець, хоча вона неодноразово підіймалася самими судами, а також у листах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду головам апеляційних судів.
Отже, поки законодавець ще розмірковує над цим питанням, у разі відсутності всіх суддів у суді, суди вправі застосувати закон, що регулює подібні за змістом правовідносини, виходячи із загальних засад і завдань цивільного судочинства, що передбачені статтею 2 Цивільного процесуального кодексу, а саме про справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту.
Так, у п. 2 ч. 1 ст. 31 ЦПК передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи.
Щодо розуміння інших підстав, з яких неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду раніше звертав увагу голів апеляційних судів на те, що дане питання є широким за змістом і охоплює випадок відсутності повноважних в суді суддів.
Таким чином, одним із способів вирішення вказаної проблеми, що існує у судах, є передача справ, які надійшли на розгляд, до інших судів.
Так, передача справи з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 31 ЦПК, здійснюється на підставі розпорядження голови суду на розгляд суду, найбільш територіально наближеного до цього суду.
Як зазначав раніше КЦС ВС у своїх листах, вирішити проблему можна у порядку, передбаченому пунктом 2 ч. 1 ст. 31 ЦПК та ч. 4 цієї статті, а саме, якщо з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду, справи, що перебувають у провадженні, передаються до того суду, який є найбільш територіально наближеним до суду, в якому неможливий розгляд справ.
Водночас при визначенні найбільш територіально наближеного суду необхідно враховувати наявність у такого суду можливості утворити склад суду для розгляду переданих справ.
Отже, голови апеляційних судів можуть не чекати, доки до них будуть відповідні звернення, а вирішувати питання щодо передачі невідкладних справ до найближчого суду, який би міг їх розглянути, аби у подальшому громадяни не були обмежені у реалізації прав, гарантованих Конвенцією та це не призводило до збільшення кількості заяв до Європейського суду з прав людини.
Нагадаємо, раніше Верховний Суд звернув увагу адвокатської спільноти на те, що повернення переданих через військову агресію цивільних справ до судів, які відновлюють підсудність, не передбачене законом.
_03_03.png)
