Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Історична довідка створення
смт. Березнегуватого Миколаївської області
та Березнегуватського районного суду Миколаївської області
Березнегувате - селище міського типу Березнегуватського районуМиколаївської області. Центр селищної ради, до якої також входять села Калачеве, Маломихайлівське та Червонопілля. Розташоване в межах Причорноморської низовини на березі річки Висунь, що впадає у притоку Дніпра р. Інгулець; за 76 км. на північний схід від Миколаєва та12 км
. від найближчої залізничної станції Березнегувата.
Історія степового Причорномор'я багата, своєрідна, насичена подіями. Цей край давно заселений. Археологічні розкопки свідчать, що ще 15 тисяч років тому тут жили люди.
З кінця XVII століття господарчий розвиток краю пов'язаний з утворенням Запорізької Січі. Запорізькі й прибузькі козаки, незважаючи на численні небезпеки, уперто просувалися до моря, утворюючи острівці хліборобської культури. Степ, на який з півночі тиснула багата хліборобська культура, був просто приречений з'єднатися з морем. Це і відбулося в результаті російсько-турецьких воєн.
Подальша історія краю пов'язана з виходом Росії до Чорного моря і освоєнням причорноморських степів. У 1780-х роках на місці сучасного селища оселилися колишні запорізькі козаки. Назва селища походить від балки в якій росло багато берестів – берестові гаї називали берестняк, місцевість – берестнякуватою, яке пізніше трансформувалось в Береснегувате та Березнегувате. На 1787 рік тут налічувалось 7 дворів і 70 душ чоловічої статі. У 1795 році сюди прибуло багато сімей селян – втікачів з Чернігівщини та Полтавщини. Згодом населення поповнювалося за рахунок засуджених російською владою на заслання учасників антифеодальних виступів з Подільської, Волинської, Київської та інших губерній.
За своїм юридичним становищем жителі Березнегуватого були державними селянами. У 1796 році за ними закріплено було 11500 десятин придатної землі і 500 непридатної землі. Через три роки тут мешкало вже 487 чоловік.
У 1820 році село стало адміралтейським поселенням. Жителі його звільнилися від сплати подушного податку, але замість нього мусили виконувати різні роботи за нарядами адміральства. Усі працездатні чоловіки віком від 16 до 50 років працювали на верфі у Миколаєві позачергового 3 місяці на рік.
Основним джерелом прожитку березнегуватців залишалося хліборобство і городництво. Займалися вони також перевезенням різних вантажів на близьку відстань і дрібною торгівлею. На 1859 рік у Березнегуватому було 594 двори і 3677 жителів. Крім адміралтейських поселенців, тут головним чином мешкали міщани, державні селяни та відставні чини. У липні 1861 року село вилучено з морського відомства і підпорядковано Миколаївському військовому губернатору. Поселення стало пригородом, а його мешканці-міщанами. З 1872 року на околиці села ( колонія Нагартава ) почала діяти лікарська дільниця, що потім переросла у міжрайонну лікарню з багатьма відділеннями.
Десь близько 200 років налічує будівля синагоги в Березнегуватому. З найстаріших виробничо-адміністративних об'єктів, що зводилися у XIX — на початку XX ст., у Березнегуватому є три приміщення комплексу Нагартавської лікарні, збудованої у 1898—1899 рр. (у комплексі було всього 8 приміщень), приміщення арештного дому (найстаріше приміщення техучилища), приміщення церковно-приходської школи (майстерня біля кладовища), приміщення кредитного банку (приміщення редакції і друкарні), приміщення селянського банку (приміщення районного музею), приміщення заїжджого двору Висоцького (Будинок дитячої творчості), приміщення будинку С. Т. Заїкіна (приміщення старої пошти), приміщення ветстанції. В селі Сергіївка добре збереглося приміщення будинку поміщика Бредихіна (одне з приміщень Сергіївської ЗОШ І-ІІІ ст.). Біля села Пришиб збереглися залишки будівель та артезіанської свердловини пивзаводу поміщика Висоцького.
Історія Березнегуватського району бере свій початок з 1923 року, коли було проведено новий адміністративно-територіальний поділ. Замість старої системи губернії-повіту-волость введена нова — губернія-округ-район. Згідно з Постановою ВУЦВК 7 березня 1923 року Одеська губернія була розділена на Одеський, Миколаївський, Херсонський, Балтський, Первомайський і Єлисаветградський округи. До складу Миколаївського округу входило 8 районів, серед яких був і Березнегуватський район. За час існування Миколаївського округу в його складі проходило ряд змін.
Постановою ВУЦВК і Радою Народних Комісарів УРСР від 2 вересня 1930 року «Про ліквідацію округів і перехід на двоступеневу систему управління» на території України були ліквідовані округи і створені 503 самостійні одиниці. Березнегуватський район ввійшов до складу Миколаївської області на підставі Постанови ЦВК СРСР 23 вересня 1937 року.
Нині площа району складає 126372 га (1,26 тис. кв. км.), з них площа сільськогосподарських угідь – 114,2 тис. га. Населення району складає 21,7 тис.
На сьогоднішній день в районі налічується 43 населених пункти, включаючи районний центр – смт Березнегувате, які підпорядковані 15 місцевим радам (14 сільським та 1 селищній).
Лісовий фонд ледь перевищує 7 тис. га.
Територією району протікає дві річки – Інгулець (притока Дніпра) та Висунь (притока Інгульця). Річка Добра – пересихаюча.
На території Березнегуватського району працюють відділення «Приват Банку», «Райффазенбанку Аваль», «Ощадного банку України».
Структура закладів культури складається з 22 клубних та 16 бібліотечних закладів, дитячого початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу, районного народного історичного музею.
У смт. Березнегувате функціонує районний стадіон «Колос» на 350 посадкових місць. 
На території Березнегуватського району знаходяться декілька природних урочищ «Мурахівська балка», «Висунське», «Пришибське», «Яковлівське» та «Біла криниця». На території соснового урочища Біла Криниця знаходиться районна дитяча оздоровча база відпочинку ім. Башкірова, яка була заснована у 1988 році.
Об'єктами туристичного інтересу є:
Згідно історичної довідки народного судді Березнегуватського району Бойка А. датою заснування народного суду Березнегуватського районну вважається 1932 рік.
Народний суд тимчасово припинив свою діяльність в зв’язку з німецькою окупацією 1941-1944рр.
Поновив свою діяльність народний суд в березні 1944 року,після визволення території району від окупації.
Розміщений суд в смт. Березнегувате Миколаївської області та знаходився на обліку відділа Юстиції Миколаївського облвиконкому.
В 1963-1964 рр. до 1 січня 1965 року нарсуд мав назву Постійної сесії народного суду Баштанського народного суду в зв’язку з ліквідацією Березнегуватського району та передачею частини його території Баштанському району.
З 1 січня 1965 року нарсуд знову перейменувався на народний суд Березнегуватського району. До складу народного суду входять : народний суддя та 50 народних засідателей, що вибирались на зборах трудового колективу.
Народний суд Березнегуватського району Миколаївської області, який був розташований за адресою вул. 1 Травня, 104 смт. Березнегувате Миколаївської області. В цьому ж приміщенні знаходилася прокуратура Березнегуватського району та кабінет адвоката.
В 1993 році суду надано інше приміщення за адресою вул. Миру, 107 смт. Березнегувате
В 2017 році суду надано приміщення за адресою вул. Миру, 109 смт. Березнегувате, де знаходиться по сьогоднішній день.
За архівними даними першим суддею був Хиренко Петро Федорович (народився 27.12.1901р. - помер16.10.1979р.), який працював з 26 березня 1944 року по січень 1961 року.
Уже згодом у даному суді на посадах суддів впродовж багатьох років трудилися та продовжують працювати:
Хиренко Петро Федорович - з 1944 року по 1961 рік;
Кондратенко Антоніна Архипівна - з 1961 року по 1968 рік;
Бойко Анатолій Трохимович - з 1969 року по 1978 рік;
Недашківський Микола Володимирович - з 1979 року по 1987 рік;
Яцук (Миндру) Наталя Максимівна - з 1987 року по квітень 2000 року
Воробйов Віктор Іванович - з 1990 року по 1993 рік:
Коваленко Алла Володимирівна - з 1993 року по 1997 рік;
_03_03.png)
